У жовтні 1930 року були оприлюднені завдання Центральної Ради Всесоюзного Товариства Винахідників (ЦС ВОИЗ – тут і далі загальновідомі абревіатури подаватимуться російською):

1.      Організація винахідницької роботи;

2.      Допомога колективному винахідництву;

3.      Контроль за реалізацією винаходів.

В 1937 році Голову ЦС ВОИЗ було заарештовано. У 1938 році постановою Ради Національних Комісарів (СНК СССР) Товариство ліквідовано. Майно (кабінети, будівлі, бібліотеки та документація) передано профспілкам.

Після ретельної чистки НКВД винахідницьких лав, роздачі їм численних „відзнак” і „винагород” (кому кулю, кому ГУЛАГ), ці ж самі профспілки у 1958 році засновують Всесоюзне товариство винахідників і раціоналізаторів (ВОИР). Організація дуже швидко відновила свою чисельність та контроль за використанням винаходів та рацпропозицій по всьому промисловому Союзу. Навіть в ті часи автор отримував не тільки зарплатню і премію за «рацуху», а й авторську винагороду (роялті) за використання його винаходу на інших заводах. Судячи з архівних стенограм з’їздів товариства, цьому питанню приділялася особлива увага.

Сьогодні вже у «демократичній, правовій державі» історія повторюється. Скасувавши у 1994 році «Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні», а фактично тимчасово позбавивши цим правонаступника ВОИР – Всеукраїнське товариство винахідників і раціоналізаторів джерела членських внесків (мінімальних ставок роялті), організацію було знищено більш гуманними методами. І лише в червні 2008 року постановою КМУ №520 визначені мінімальні ставки винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер: 0,5% продукція масового виробництва, 1% з індивідуальними та 3% з унікальними ознаками.

Мабуть, численні парламентські слухання ініційовані комітетом ВРУ з питань науки і освіти, дали результат.

Що таке роялті?

Є дві системи права інтелектуальної власності: американська (англосаксонська) і французька (євроконтинентальна). Перша – це основа економіки США, вона імплементована також у Росії і ще  кількох країнах. У Євросоюзі переважає друга. Не  секрет, що в Україні з 2003 року законодавство, яким регулюються взаємовідносини  у сфері інтелектуальної власності, приведено у повну відповідність до вимог СОТ і угоди ТРІПС.

Американо-російський підхід передбачає, що автору одноразово сплачують гонорар, після чого усі права переходять до нового власника технології. Єдина різниця між цими країнами – кількість нулів у розмірі авторської винагороди. Саме тому винахідникам і не варто орієнтуватися у питаннях прав інтелектуальної власності на Росію. Є сенс скористатися нашим, справді чудовим законодавством, яким регулюються взаємовідносини  у сфері інтелектуальної власності. Підтвердження цьому – двохсотлітній досвід Франції.

Автор отримує платню як працівник інституту чи підприємства. Після створення «об’єкту» роботодавець зобов’язаний протягом чотирьох місяців підписати з автором угоду, де має бути обумовлений розмір роялті за використання винаходу. Якщо цього не було, а в патенті власником вже значиться директор інституту, і ви почуваєтеся  ошуканим – почитайте Цивільний Кодекс,  статтю 1113 п. 3,  – і відновіть свої права.

Роялті – це те, що ви маєте отримувати поверх платні. І якщо з платні утримується майже 60-тивідсотковий податок, то з роялі – значно менше: 15%. Це ваш актив.

Чому винагорода не збирається?

Всеукраїнська професійна спілка «Гільдія Винахідників» була створена рішенням Установчої Конференції 10.05.08 року. Відповідно до статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілка є юридичною особою з моменту затвердження її статуту: «Профспілка, об’єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення. […]. Профспілка, її організації, об’єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов’язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням)». Гільдія Винахідників згідно своїх статутних положень зобов’язана виконувати функції визначені ст.49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» - захищати та представляти права творців винаходів, корисних моделей та промислових зразків. Статут Гільдії Винахідників був затверджений Установчою Конференцією засновників, що підтверджено відповідним протоколом. Міністерство юстиції України, отримавши встановлені законодавством документи для легалізації, відмовилося легалізувати профспілку з наданим для легалізації статутом і замість легалізації профспілки запропонувало внести зміни у статут, який був затверджений засновниками.

Дії Міністерства юстиції України прямо порушили вимогу статті 16 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»: «Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки», та вимоги міжнародних угод та договорів, згоду на обов’язковість яких надала ВР України. До того ж Мін’юст у своєму листі  стверджував, що професійні спілки створюються з метою представництва та захисту прав, а організації колективного управління – з метою управління майновими правами своїх членів, і тому профспілка не може виконувати функції організації колективного управління. Висновки Мін’юсту є викривленням та прямим порушенням чинного законодавства України – виключно профспілки можуть виконувати всі функції колективного управління, що точно передбачено п. «а», «б» ч.1 ст. 49 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» та ч.1, ч.3 ст. 19 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», якими точно встановлено: «1. Між підприємством, установою чи організацією, де створено технологію та/або куди здійснюється її трансфер, і авторами технологій укладається договір, в якому визначають майнові права, що передаються за цим договором, умови виплати та розмір винагороди за передачу і використання майнових прав на технологію. Майнові права на технологію належать особам відповідно до закону чи договору… 3. Розмір, строки і порядок виплати винагороди авторам технологій, у разі відсутності договору з ними і особами, які здійснюють їх трансфер, визначаються колективними договорами, що укладаються в організаціях, які є розробниками технологій та їх складових, з урахуванням творчого вкладу авторів у їх створення, обсягу і доцільності виконання певних робіт особами, які здійснюють трансфер технологій». Частиною 2 ст.203 ЦКУ встановлено, що: «Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності». Виключно профспілка з функціями організації колективного управління, що створена належними суб’єктами авторських прав, має необхідний обсяг цивільної дієздатності та може погоджувати розмір винагороди під час укладання колективного договору, та укладати колективні договори про використання майнових прав авторів винаходів, корисних моделей та промислових зразків з роботодавцями, як це встановлено ст.3, ст.21 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п. «а», «б» ч.1 ст. 49 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Мінюсту слід було знати, що організації колективного управління не управляють колективним майном, а тільки виконують функції захисту і представництва своїх членів – на підставі ч.1 ст. 237 ЦКУ: «1. Представництво є правовідношенням, в якому одна сторона (представник), зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє».

 Чому профспілка?

У питаннях колективних інтересів працівників профспілка здійснює представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. Завівши розмову з директором інституту про свої права, працівник ризикує потрапити у чорний список, і тоді залишається або поставити хрест на кар’єрі, або примиритися. Юрист же від профспілки, який утримується колективно і не є працівником інституту, – це «громадська податкова».

Винятково профспілки мають право встановлювати в колективних угодах розмір роялті, і тут вже йдеться не про мінімальні ставки, а про той розмір, який вона зможе витиснути з роботодавця,  – це «громадський Кабмін».

Профспілки мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій – це «громадське КРУ».

А як же існуючі профспілки?

Ніяк. Вони хоч і об’єднують працівників інститутів, але всіх поспіль:  і водіїв, і охоронців та інший технічний персонал. Тому вони ніколи не зможуть опікуватись винятково правами винахідників. Крім того, довіра до них втрачена так само, як і до партій, а з огляду на історію – є ще ряд питань і щодо майна ВОИЗ.

Яка доля Гільдії Винахідників?

Ця профспілка, як і ряд інших, створена з метою зафіксувати факти порушення прав авторів в Україні. На цей час дії Мінюсту оскаржуються в суді. Після того, як будуть пройдені всі національні інстанції – справа потрапить до Європейського суду. Так, позов Гільдії Акторів Кіно вже передана на розгляд до  Європейського суду з прав людини (номер справи №23850/08 Vps Gildiаy Aktoriv Kino v. Ukraine) з вимогою відшкодування шкоди, завданої Мін'юстом, від вчинення перешкод у виконанні профспілкою своїх статутних повноважень на суму 2 896 939 125 грн. (розраховано на підставі офіційних даних Держкомстату, вимог ч.4 ст.47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та Постанови КМУ №72).

Гільдія Винахідників дійсно на довго застрягла в судах. З одного боку, йде час, з іншого – сума матеріальних збитків росте, а, отже, і сума позовних вимог. Схожа справа завершилася у 2008 році – Корецький та інші проти України. Відмінність у тому, що у Корецього в позовних вимогах були моральні збитки, у Гільдії ж підтверджені Держкомстатом матеріальні. Тому відмовлятися від судового процесу просто недоцільно. Але слід зважати, що досвідчених винахідників з часом меншає. Молоді науковці давно вже за кордоном. Студенти і аспіранти ризикують втратити останній шанс – закони не виконуються, від цього складається хибне враження, що їх слід міняти.

А можна?..  – Звичайно!

 За справді  нагальної потреби можна створити іншу профспілку та зареєструвати в Мінюсті, відкрити рахунок, отримати печатку, створити юридичний відділ, відділ моніторингу за використанням інтелектуальної власності, здійснювати колективне управління майновими правами (є шлях, як це зробити, навіть, якщо Мінюст проти), отримати статус члена національної мережі трансферу технологій тощо. Та одне питання залишається відкритим – хто з винахідників цього потребує і з якої причини. Можливо, проблема надумана і, насправді, винахідникам це не потрібно?

Мені видається, що нам є над чим працювати. Звертайтеся.

Президент профспілки «Гільдія Винахідників», головний спеціаліст відділу впровадження програм і проектів інноваційного розвитку ДБУ «Північний РЦІР».